в тім яру, де чебрець та суниці,
в тім раю, що й не снився мерцям,
хитрі привиди в свіжій копиці
грали сонних заблудлих нестям...
тихо краяла тишу сопілка,
вітер чемний стихав ще здаля,
ложе зляканим щастям прогіркло,
перегріта тремтіла земля...
не збагнути де є чиє тіло_
не вернути з прозорих тенет,
ніч була_ і шатро шелестіло
золотими хвостами комет...
десь на вигинах простору з часом,
десь обабіч кривих зворотів,
грали зморених привиди ласо
на очах у святих та чортів...
