ребриста готична утроба,
розкинуті руки Христа,
з покуття хтось зиркнув спідлоба
і палець поклав на вуста...
горлаючий внутрішній голос_
блукалець забрів в манівці_
вже вкотре замкнулося коло,
вовк скине чи шкуру вівці...
між крижем тонким та лапатим,
між шилом та лезом ножа,
з тінями у піжмурки грати_
в холодному оці іржа...
не знайде свій висохлий корінь,
розірваний навпіл Той Світ,
молитва застрягла десь в горлі,
в зіницях рябить пустоцвіт...
