***
Замовкло все у німоті,
І я одна на самоті.
Без голосу і без пісень
Проходить ніч, проходить день.
І відчуття уже не ті:
На Землю впали з висоти.
Даремно щось в душі шукаю,
А чи знайду – того не знаю.
Порозліталися, мов птиці
Мої думки, думки-синиці.
І десь собі тихенько сплять,
А я не в силі відшукать.
Зачерствіло, а може згнило
Все те, чим я ще вчора жила.
Сьогодні згадую, сумую,
Безцільно невпопад римую.
Не піддається розумінню:
Як замість слів тяжке каміння?
Хотіла легкості у дусі,
Але війнуло вітром в вусі.
І де подівся інтерес,
Що так прискорював прогрес?
Замовкло все. Все оніміло,
А може й справді отупіла?!
Та десь здалеку ледь вдається
почути голос, що сміється.
Можливо це тяжкий був сон,
Що приблудив з нічних вікон.
