***

***
Замовкло  все  у  німоті,
І  я  одна  на  самоті.
Без  голосу  і  без  пісень
Проходить  ніч,  проходить  день.
І  відчуття  уже  не  ті:
На  Землю  впали  з  висоти.
Даремно  щось  в  душі  шукаю,
А  чи  знайду  –  того  не  знаю.
Порозліталися,  мов  птиці
Мої  думки,  думки-синиці.
І  десь  собі  тихенько  сплять,
А  я  не  в  силі  відшукать.
Зачерствіло,  а  може  згнило
Все  те,  чим  я  ще  вчора  жила.
Сьогодні  згадую,  сумую,
Безцільно  невпопад  римую.
Не  піддається  розумінню:
Як  замість  слів  тяжке  каміння?
Хотіла  легкості  у  дусі,
Але  війнуло  вітром  в  вусі.
І  де  подівся  інтерес,
Що  так  прискорював  прогрес?
Замовкло  все.  Все  оніміло,
А  може  й  справді  отупіла?!
Та  десь  здалеку  ледь  вдається
почути  голос,  що  сміється.
Можливо  це  тяжкий  був  сон,
Що  приблудив  з  нічних  вікон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458733
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2013
автор: Едельвейс137