Степану Степановичу Томчуку
з нагоди Дня народження
присвячую:
Сьогодні хочу привітати,
Мій любий братику, Тебе,
Дитинство наше пригадати,
Те безтурботне, золоте.
Чи пам’ятаєш ти хатину
І спів пташок понад садком,
Де ти - маленька ще дитина,
Збивав медовки катрузом?
Хатина та була біленька
І призьба жовта навкруги,
З-під стріхи пташечка маленька
Втікала прямо з-під руки.
Ти відкривав у сіни двері
Дубові, з скрипом від завіс.
І пахощі, що від вечері
Вдихав - з хатиноньки неслись.
.
Чи пам’ятаєш ти бабусю –
Для нас найкращу у селі?
Вона в нас звалася Ганнуся,
Ми – внуки й внучечки малі.
Коли збиралася родина
На Пасху, а чи на Різдво.
Вона із покладу хустину
Несла, а в ній стільки було
Тих мідяків дуже багато:
І жовті, й білі копійки.
Та й починала рахувати,
А ми із нею залюбки.
Просили: - Бабцю, дай копійку!
Вона до нас : - Заколядуй!
І ми співали дуже дзвінко..
Ці почуття згадай, відчуй.
У бабці тануло серденько –
Привітна, радісна була.
Давала мідяків швиденько..
Назад лиш хусточку несла.
І ми щасливі і веселі
Додому несли копійки.
Ти аж до самої оселі
З кишені не виймав руки.
Аж стільки наколядувати,
Ще не вдавалося ніде.
Та не могли про бабцю знати,
Що в хустку нові покладе.
Дуже сподобалось! 
Щастя і здоров*я,достатку і любові! 
