мовчали так, що лущилося скло.
гострилися ножі. бриніли стіни.
під стелею кружляли дві пір’їни, -
тримало їх напружене тепло,
як тих птахів тримає над термалом…
…мовчали так, що злякано, з оскалом,
заплющивши налиті медом очі,
жерці з ікон, до сліз чужих охочі,
жертовно шкірячись звивалися в покутті…
мовчали так, ковтнули наче суті
з граалю щастя, муки й каяття…
...до краплі висмоктані, виснажені, голі,
водили вилами по слюдяній воді,
хоч знали, що ще буде вороття,
злягалися з тінями мимоволі...
