імлисте місто, закуття хижі,
байдуже сонце висить на крижі,
злі охоронці вертепів божих
стрічають свистом жерців ворожих…
набряклі хмари, закляклі дзвони,
ревуть отари, сичать ікони,
тягучі мантри, важкі кадила,
відбиті карти, засохлі крила…
як звір на звіра на віру віра,
і спис між ребра, і знак на шкіру,
суцвіття гожі, вінці творіння,
борід лахміття скубуть з корінням…
ревуть злиденні, повзуть навали,
не раз виставу ту дику грали,
від сліз багнюка, мерців осанни,
кривава вата в тягучій манні…
