Сині тіні лягають на біле світло. Спочатку легко, ледь помітно.
Надходять сутінки. День змінює вечір. Сутінь року затемнює все, що вже встигло утекти в минуле.
Та це ще не кінець.
Зовсім скоро синій колір стане густішим. Все важче розгледіти деталі. Та вони ще нікуди не поділися.
Непомітно синій переходить в глянцевий чорний, губить відтінок. Та і досі він ще вгадується під пильним оком.
Щось – згадка, щось – вигадка.
Синє покривало вкриває спогади. Та воно не лякає, як темрява.
Ще ні.
Синє небо поволі опускається на землю.
Синє, майже чорне.
