Як пахли ранети в бабусиній хаті,
Долівка, притрушена квіт-осокою...
А руки у бабці, швидкі і завзяті,
Не знали утоми, не мали спокою...
І я, невеличке дівча у сукенці,
Зігріте увагою й диво-любов'ю...
Як щасно було у малої на серці,
Коли поринала у світ з головою!
Коза-Дереза і муркотик учений -
Здавалося все неймовірно казковим...
Так тепло сьогодні, і тужно, і щемно
Махає бабуся з дитинства рукою...
