Краса осіння, скрізь у строкатій одежі,
Крокує впевнено і малює пейзажі,
Торкнулась пензлем… багряним, жовтим, золотим,
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим.
Ніби замріялась…. озирнувши догори,
Вже з небесами, завела переговори,
Хмари підвладні, напливли наче примари,
Величні, чорні, між собою ведуть чвари.
І небо вмить, замерехтіло… блискавиця.
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця,
Вогняні стріли відчайдушно розсипала,
Від несподіванки, землиця застогнала.
Оце сюрприз! Той стогін линув у далину,
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину,
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину,
Прощальну пісню, заспівали журавлину.
Вже й відгриміло… оновилася земля,
Сяюче сонечко, слало цілунки здаля,
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском,
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки намистом.
І пішла далі… позаду диво – картини,
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини,
Красуня осінь... додасть впевненості мені,
Яке це щастя, бачити, жити на землі!
15.09. 2021р.
Наче в екскурсію пішли
Красуня-осінь і її казки.
То чорні хмари налетіли,
Ось сонечко теплом зігріло.
Гарно, майстерно та образно, дорога Ніночко!
Сонячного Вам настрою та душевного тепла!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
