Листок злітає за листком.
Мороз надворі мінус шість.
Зима керує за вікном.
Вона непроханий ще гість.
Які ти маєш тут права?
Надворі осінь роздягаєш...
Вона існує... Ще жива...
Та її мовчки ти вбиваєш.
Мені здається, що природа
Свої приховує слова.
Вона, як ми, такого ж роду
І мова сил також жива.
От тільки треба зрозуміти
Про що шепочеться трава,
Чому радіють сонцю квіти,
Чому нас жалить кропива?
Про що сказати хоче вітер,
Коли до вуха припада?
Він щось про тебе знає? Звідки?
Питаю - він десь пропада.
А дощ періщить невблананно...
Я чую тут твоє ім"я.
Нащо приховуєш старанно?
Слова природи знаю я....
