Боже милосердний,Ти пробач,
Що грішу з дня в день усе частіше,
Що сама в собі-немов палач,
Що молюсь я в поспіху й все рідше.
Боже милосердний,Ти пробач
Недостойність і убогість слів цих,
Що злітають,мов підбитий птах,
Що грішу з дня в день усе частіше.
Боже милосердний,Ти пробач,
Що всміхаюсь рідше,аніж плачу,
За відсутність вдячності у днях,
Слабкодухість й віру цю ледачу.
За холодність співаних молитв,
Що зринають й падають додолу
Розпадаючись на сотні сухих крихт-
Зачерствілих проявів любові.
За пустинність обмалілих душ,
Що лиш вміють скаржитись й жалітись...
Ти пробач зрадливість людських слуг!
За серця,що мороком покриті...
Боже милосердний,Ти пробач...
І навчи й мене життю радіти!
Й зацвітуть мої змарнілі квіти
В ще вчорашніх вицвілих очах...
Це я вам повинна дякувати за підтримку і увагу...а мені зовсім немає за що... 
