Було в Америці це, у одній сімї
Вродилась дівчинка на ймення Розмарі.
Мама хворіла, батько в пабах все сидів.
То ж часто-густо в домі вітер шелестів
Замість їди у кухні, грошей в гаманці.
А де цілунків ждалось - там були синці.
Мама померла, батько так і не прозрів.
Рідну дочку в житті підтримать не зумів.
У дитбудинку, мов звіря, вона росла.
Позбутись жалю і образи не могла.
Коледж закінчила, робота – до душі.
Але до серця не знайшов ніхто ключі.
Жила затворницею, друзів не вела
В своє помешкання і в інших не була.
Скромно жила: прості і одяг, і їда.
Усе зароблене одразу в банк неслА.
У вільний час журналів, книжок не читала,
А все рахунки свої банківські звіряла.
Жодному хлопцю вона віри не йнялА.
Отак життя у самоті і прожилА.
Гроші – одне, що душу їй у світі гріло -
Наявність грошей, тратити їх не хотіла.
Вийшла на пенсію. Іще скупіша стала.
Купити їжу собі навіть шкодувала.
А згодом їсти жінка й зовсім не змогла.
Немов драбина стала, зсохлася уся.
І лише гроші, гроші, гроші рахувала.
І реготілася, немов причинна стала.
Так і померла – пустий шлунок і грошва.
Так закінчилося сумне її життя.
Не в грошах щастя, тут Ви праві.