Хворе небо стогне і плаче,
Гойдається вечора зламана віть.
В наступ ідуть індіанці Апачі,
Їх воля - це промисел хижих століть.
Томагавки вгрузають в роззявлені пики,
Їх вороги розбігаються геть.
Та якось з-за моря засяяли піки,
Відтоді усе пішло шкереберть.
Гуяхле, мов орел, кинжалом махає,
Блідолицих вертає у вирій батьків.
Та руки втомились і змушено: "Хао!",
Лицар вітає старих ворогів.
Вік-звікувати судилось в хатині,
Де пращурів душі німі.
Серед дітей, у поважному чині,
Гуяхле оповів це мені.
04.10.2018
