допоки сумніви знекровлювали диво,
він ще ступав по гладі слюдянистій_
наступний кожен крок долав лякливо
й бубнів якісь слова легкозаймисті…
ловили гав смішні потусторонці_
не в змозі святотатство те спинити
приречено блукало в хмарах сонце,
роти кривили заздрі посполиті…
наразі вже лежить в калюжі лежнем_
сумління черви роз’їдають душу_
на терезах жадане та належне
заклякли як до того, - непорушно…
