за стежі ті, за межі ті, за край_
де пекло й рай однаково нудні,
що в хмарах десь, що впавши ниць на дні,
з криниць ковтати попіл_ вибирай...
отара на отару, сміх на плач_
гріх та спокута сплутали нитки,
твій вкритий звивинами хвиль чужих приймач
переінакшує всі сенси навпаки...
за стіни ті,за вежі ті, дроти_
криві роти клонованих спокус,
крізь натовпи німої жеброти,
крізь рацій вщент розряджених “плюс-плюс”...
химера на химеру, свій / не свій_
звірій, прийнявши сторону навгад...
...не скелях – кістяки каменярів,
пустеля суне на рої монад...
