Пусто…та…К…
Білими плямами дні
розбігаються,
люди кришталево – прозорі,
подихи тануть на склі,
зникають,
як дотики незнайомі…
Стрілки годинника – стріли…
Ми зустрілись
в дитинстві твоєму,
можливо не тоді як хотіли…
Впевнено колами
фрази літають -
я по краю…
Ховаю
тебе
у безмежжя ілюзій і мрій…
Не йди, стій,
на кінчиках твоїх вій
мій
всесвіт…
Ти
наче весни
усі мої ранні,
ще з юності вплетені…
Ти
вбиваєш мовчання,
роблячи мене поетом…
Пусто… та…К,
коли
немає
тебе,
круговертям
усе,
коли
немає
тебе…
