Знову вітер віє в полі
Знов зозуленька кує.
Знов юначе править долю
Знову долю визнає.
Не шукав би, хлопче долю
Прийде доля до господи.
Пошукав би краще волю
Волю рідного народу.
Волю, ту що продаємо
Ми щораз за копійки.
Волю, про яку знаємо
Що була… в якісь в роки.
Вітер свище, зла наруга
Оповила ліс та степ.
Перетворює яруга
Мою долю у вертеп.
У вертеп, де слово гублять,
Заніміли мов кажан.
Знов кнутами все голублять
Чи підпанки, може пан.
Нашу долю злодій крАде.
По шинках все продає.
Нема долі, нема правди
Тільки зло, облуда є.
Знов розп’яли на хресті
Волю, долю для народу.
Знову правлять, та…не ті,
Що казали правду зроду.