Зітхають ниви голо. серед жовтня.
лягли зужиті в мешти мандрівцям.
Зміїться прудко стрічка-небокрай
усе східніш.
В дзиґарі незворотнім
загусла мить, спочинок обіця.
Привіт крила безрідного лелеки
маліє-гасне в далечі імлистій.
А сизий видих позад стертих шин
ступа на гул камінної пащеки,
у сірий клекіт - відголосся міста.
12/10/2015
