Його любити все хотіла, та не любилось...
Жаліла,марніла, себе лиш душила,
А серце пручалось, а серце губилось...
Пощади просило, молилось....
Відпусти! Не можу я насильно так,
Я живе...Чуєш стукіт?
Невже не бачиш, він мудак...
Від нього лише клопіт...
І він не твій і ти вже не його поема...
Прощатись час!
Він закричить, яка ж ти все таки " богема"!
І зникне враз....
