Затих в очікуванні лічених хвилин яскравого сну,
Відкривши очі, знов побачив похмуру весну.
Не покидає думки бажання повернутись назад,
Мені не дає зробити цей крок тихий листопад.
Не хотів тікати від мрій своєї підсвідомості,
Не хотів тікати знову в світ, де навколо одні лиш умовності.
Та, на жаль, хід життя не в змозі зупинити,
Я відкрив свій найсильніший страх - я зміг полюбити...
Там було прекрасно, не було дурних ідей і забобонів,
То є велика сила - знайти людину серед шаблонів.
Там я знайшов її, не знав, що в реаліях вона так поруч,
Там я був щасливим, летів все вище, туди, вгору.
