Вздовж кружала води
Плавав лебідь
й грудьми
Розбивав оскілки на плесі.
У непроглядь пірнав--
Кригу грів і ламав,
Тяг крило по сизім атласі.
Із густих бережин
І слізливих льодин
Прикликав свою лебедицю:
--Ти зі мною отут
Ще хоч трохи побудь,
Прихились — хай літо насниться.
І пливли по воді,
Як в роки молоді,--
Дивувались люди з обочі.
Студінь тіло колов--
Додала сил любов,
Лише сум овіяв їм очі.
По кружалу води,
Оминувши льоди,
Лебеділа пара на річці.
Якщо б’ються серця,
То разом до кінця.
А якщо…
то вже наодинці…
Прекрасна лірика! З теплом з любов*ю про земну красу! Лебединна вірність одна така на землі... Ними варто любуватись,гордитись.
Успіхів Вам, Валічко! Миру,злагоди,любові!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звучить наспівно, лірично, трепетно, зворушливо... 
З теплом з любов*ю про земну красу! Лебединна вірність одна така на землі... Ними варто любуватись,гордитись.
