На терезах — всього безчасся час.
Неспинник він. Відчергував й цю днину.
Від кого йде? До себе? Чи до нас?,
Здолавши думку вирвано полинну.
З душі зітер осінніх квітів взір
І гусне кров'ю у словах відрізу.
У дві п'ятірки виписався в твір,
Тримавшись міцно за життя валізу.
Перехворівши знов перемовчить.
Переступив переридавши ночі,
А там і в днях відчинить кожну мить,
Сказавши правду в поглупілі очі.
За браму вийшов зі своїм стільцем.
Поклав мішень. У «яблучку» — чугайстер.
Якщо донині він минав стрільцем,
То відсьогодні — непідкупний снайпер.
Марія Дребіт (Голодрига)
28.11.2024 Португалія
малюнок авторки в ші
