* * *
Кочують хмурі хмари попід хмарами,
оповивають простір, втаюють блакить.
Передосінніми милуюсь чарами,
як промінь сонця надвечір’я золотить.
Зачахло літо із моїми мріями,
Ілля пролив на світ непрохану сльозу.
Вже не накличу трепету своїми діями,
а злісні язики нехай собі верзуть.
Хтось вимальовує сумну картину нам,
хтось тішиться – прийшов коханню край.
Я зайвий біль і клопіт серпню кинула,
й печаль у осінь не забрала – не карай.
Занадто ти заглибився в буденщину,
а вийти звідти жодних сил уже нема.
Згадай мене, тобою нерозбещену,
згадай, як в душу старістю дихне зима.
