Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.
Тим, що спили первородний гріх
не буває забагато трунку,
повні сяйво скапує зі стріх,
коли губи прагнуть поцілунку.
Та відразу виросте стіна
і німа самотність серце крає,
як кохання випите до дна,
не шукайте у словах розмаю.
24.11.24р.
