Може даремно у сни свої вірю
Ранок прийде, змиє росами їх.
І вже сум"яття в черговій зневірі
Їстиме далі, як березень сніг...
Марення ночі розбудить реальність
Отже, у сни, віри й близько нема...
Їхні сюжети, то справжня банальність.
Я ними тішусь, а правда - німа.
Крутяться кадри, вертають в минуле
Радість зі смутком - це суміш життя
Ой, якби ж ми один одного чули
Знов запалили б свої почуття.
Гірко і тоскно буває на серці
Ніби ж не горе, а сльози біжать.
У мелодійності десь поміж терцій
Знаково смутки і болі лежать...
День запалився яскравим промінням
А може сонце зігріє мене.
Небо дасть сил і наповнить терпінням
І ще надію, що смуток мине.
Кожну хвилину я вірити хочу
Осінь відступить, а далі - весна.
Най би Всевишній мені напророчив
Інше життя, але з щастям сповна...
Дякую... Це після нашої розмови я вирішила долати нелегкий шлях писати рідненькою.. Щось, та вийшло, але судити не мені... Кожному схвальному відгуку дуже радію..
Дже гарно, Любочко! 
