Він жив, як ми... під небом цим,
як льон у полі, синім.
Любив людей, батьків своїх,
зростав сміливим, сильним.
Давало Небо і Земля
Йому усе, що треба.
Допомагати людям всім -
була в Нього потреба.
Він просвіщав і лікував,
хворих ставив на ноги.
І звали, кликали Його
життя ясні дороги.
У світлі жив, до світла вів
ще й інших за собою.
Та обернулась доброта
й довіра та... бідою.
Гірко страждав Він на хресті,
служіння не відрікся.
Щоб кожен з нас міг в світлі жить
і Правді поклонився.
О, шлях гіркий! О, шлях тяжкий!
Знущались... Що хотіли?
Не для людей, лиш для себе
хочуть... щоб їм служили!
Все ж, знищить світла не змогли,
в серцях воно ясніє.
Служити людям у наш час
багато хто уміє!
Міцніє Віра з кожним днем,
вклоняємося Богу.
Що показав до світла нам,
до радості... дорогу!
