Заплющу очі й все спочатку,
Кручу забуте те кіно.
Спокійна, серце вже не в п"ятках.
Це все було давним - давно.
Чому ж воно не загубилось?
Вже промайнуло скільки літ!
Кіно знов в пам"яті крутилось...
До тебе тягне, як магніт.
В той час цвіли медові вишні,
І падав цвіт, неначе сніг.
З тобою ми давно колишні.
(Життя продовжує свій біг.).
А я стояла у чеканні.
Легеньке платтячко в горох.
Сама із себе, наче пані.
Хватило б гордості на трьох...
А ти дививсь і посміхався,
Так пахла гілочка бузку.
Та підійти ти все вагався,
Бо мав натуру боязку...
Та дай згадать... Що було далі?
Чому це стерло тут кіно?
Я все відшукую деталі...
Були удвох ми в цім кіно...
Це було так недавно, це було так давно... ))
Браво!!!
