Дивлячись передачі про вдів «Героїв України»,
що загинули в АТО, відчуваючи їхній біль
написала цей вірш…
Чому, коханий, скажи мені,
Цей світ без тебе печаль?
На серці думи стали сумні
Тягнуть за чорну вуаль.
Чому так гірко дзвенить струна
Птахів на гілках в саду?
Перед очима якось пелена
Може не я іду?..
Йде посивіла жінка – вдова
На плечах тягар страждань,
Всі темні ночі, наче сова,
Блукаю стежками вагань…
Бог уже визначив долю мою:
-Молилася може не так?
Чому коли гинув ти у бою
Не зрозуміла? Був знак...
Не розірвалося серце навпіл
Коли хоронила - бійця,
«Героя Вкраїни». З навколишніх сіл
Йшли люди, не видно кінця…
Від сліз і ридання тремтіли вуста
Любий, коханий мій…
Без тебе втратила зміст життя
Я тінь на свічі твоїй…
Дякую Вам.
