Що значить чутись, наче сиротина?
Це так, коли ніхто не втре сльозу.
А коли стан такий несе дитина –
Беззахисна, мов дерево в грозу?
Міста довкола, селища гарненькі,
Проспекти, сквери, вулиці, доми.
В них люди, рідні, а дитя – одненьке,
Мов той останній лист деревини.
І кожен біль його – вуглина в серці.
Образа кожна – каменем в душі.
І тане віра - завтра вдарить скерцо,
На друзки розіб’є думки сумні.
А рідні у свою шкарлупу влізуть.
У них діла, розваги, алкоголь.
Дитячу душу по живому ріжуть.
Стинають радість із дитячих доль.
