Не люблю дзеркала'- вони брешуть!!!
Чи буває спокійним обличчя,
Коли блискавки в серці крешуть,
Коли біль -то думок добича? ..
Чи бувають порожніми очі,
Коли рветься душа навпіл,
Коли світло якісь поторочі
Загасили, неначе факел?..
Хіба може сіять усмі'шка ,
Коли в друзки розбилась осінь,
І шкребе пазурами кішка
Ще учора спокійну просинь? ..
Ну невже отой срібний клаптик
Почуття так ховає вміло? ..
Чи то з різних зійшлись галактик
І ментальність моя, і тіло? ..
До дзеркал відношення, дійсно, неоднозначне. У кожного - своє. Кажуть, вони ще й енергетику забирають.
Але дзеркало - не завжди відображення душі, а Ваша вірші, Люба, - завжди.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ліоліно!!! Ви праві щодо дзеркал. Я, наприклад, ще й фотографуватися не люблю.
не бувають пустими очі,
коли дивиться жінка у люстро,
почуття її дивно - пророчі
відбиваються в ньому густо.
а громи й блискавки зникають,
знов усмішкою щирою скорені,
подивись, заховались за гранню
і ментальність, і тіло зболені.
ще раз глянь - і у срібному клапті,
ти відбилась, усміхнена й мила,
засіяла, мов сонце - радість,
і усю тебе заполонила.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ого!!! Як Ви гарно відкоментували!!! Щиро дякую!!!!
Підтримую кожне слово С.Ранкового. А дзеркала, дійсно, не всі люблять, бо частіше всього хочеться побачить трошечки інше відображення.Вірш чудово передав емоції і сумніви.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро Вам дякую, Олю!!! Ваші візити завжди приємні!!!
Солідаризуюсь... бо теж уже не люблю! Років з 5 тому ще вони мене доганяли і... тшили. Буду краще вдивлятись у Ваші вірші... Вони - свічада Вашої душі! А там - безмежжя!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну я ще, поки що не з тієї причини ... але за солідарність дякую!!!!
але за солідарність дякую!!!!
