Вечірнє місто, затишне кафе, і ми удвох, а погляди в минуле. Хай не курорт і не Санта-Фе, та про образи ми свої забули.
Рука в руці — надія сподівань, два кроки до обіймів поцілунку. Кафе примирення і віри, і чекань. Вино слабкіше від кохання трунку.
Вогнів букет в повільному танку, ми повертаємо колишнє й зрозуміле. Ромашок поле і ти у вінку, і це єдине, що було в нас ціле.
А за вікном осінній теплий день, пора журби, розлук і розчарувань. Та тільки ми співаємо пісень, де знову загорілося кохання.
