(Бейти та рубайят)
* * *
Забувши гіркоту марнотного життя,
Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
І осягнувши, що майбутнє – прах…
Живі ми – так хвала тобі, Аллах!
* * *
Наш світ – то глек марноти і брехні.
Життя з туману йде й проходить в самоті,
І будні сірі краплями мов ртуть…
Та є і радісні сторінки - Хайяма рубайяти квітами ростуть!
* * *
Хто для скорботи двері відчинив
Тому життя – пустеля хоч і повна див.
Хто радість віднайшов в простих речах
Тому життя яскраве дарував Аллах!
* * *
Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
Від смутку я далекий доки келих є вина:
Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?
* * *
Весняні квіти, подих вітру,
Крапельки дощу і лісова луна -
Все, все мені будило спогад про коханку
Яка, на жаль, пішла у небуття…
* * *
Нехай обірве вітер білий цвіт,
Нехай весни минає швидко міт
В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…
* * *
Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
Налий вина! У владі цього трунку
Забудемо життя химерні візерунки…
* * *
Удвох з самотністю пів світу обійшов
Наслухався віршів, і прози, і промов
Нехай страждань я відшукав не в міру
В горах я рай собі знайшов і віру…
(Світлина автора віршів)
А тут: "Та є і радісні сторінки - рубаї Хайяма..."?
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хайям - це не песиміст як вважає бага то хто... Хайям - це проповідник радості всіту сього. Шляху суфія до істини і просвітлення. Через заперечення страждання, через усвітомлення фаталізму...
Я обожнюю східну лірику (якщо можна так виразитися)і відчуваю її десь денцем душі - але практично, переважна більшість віршів написаних на східний манер слов"янами, всеж таки носить наше слов"янське навантаження -- а Ваші ні - вони пронизані духом Сходу.
Мені, як жінці не сподобалося слово "коханка" - можна було б висловитися "кохана", а там уже зрозумів би кожен по-соєму, але це моя суб"єктивна думка.
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і зауваження! Я намагався відтворити дух бейтів та рубайатів Рудакі, Джамі, Хайама... Тому деякі фрази дещо "неполіткоректні" чи що... Я подумаю над Вашим словами - Ви зрештою праві - але якось так написалось....
Наскільки пронизано вітром сходу (рубаяту) - я в захваті - вино, "возлюбленные" та роздуми про швидкоплинність сьгодення і вічність...
"Стихий - четыре. Чувств, как будто, пять,
И сто загадок"... Стоит ли считать?
Сыграй на лютне. Ропот лютни сладок.
В нем ветер жизни мастер опьянять.
(згадався О.Хаям)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Епікур був правий - треба вміти радіти життю... 
