Спи собі сама, але не зі мною...
Спи собі сама з зайкою м’якою...
Спи собі сама, сама посеред кімнати,
Спи собі сама, а я буду писати...
Спи собі сама, сама серед кімнати,
А я далеко, і мене не згадати.
Мене не згадати, мене не забути,
ти сама посеред кімнати, і не знаєш як бути...
Спи собі сама, в обіймах ночі, хай сон
тобі на вушко щось ніжно шепоче...
Нічого спитати, нічого сказати, лиш у
темній, холодній кімнаті мовчки лежати...
Сон чомусь незабира тебе в свої тенета-
сумну, збентежену і напрочуд красиву...
Місяць загляда в вікно, а ти сама посеред
кімнати. Чому все так сталось, йому і не знати...
Йому не розповісти, в ного не запатитати...
Так темно і тихо аж страшно стає, лиш вітер
за вікном шепоче : « Спи собі сама, закривай
маленька очі...»
