Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я виливав те полум"я у слові,
Щоби тебе тим словом пригорнуть.
Горіла свічка, капав віск сльозою,
І серце рвалось в зоряний політ,
Я так скучаю, люба, за тобою,
Немає поруч і не милий світ.
І тільки як почую твоє слово,
Весна у мені знову ожива,
У юність повертаюся я знову,
Душа кохання в віршах вилива.
Надходить вечір, зіроньки на небі,
Співають солов"ї пісні свої,
Нічого у житті мені не треба,
Лише б всміхались устонька твоі.
Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я почуття всі виливав у слові,
Нехай вони трояндами цвітуть.
Спасибі Маринко!
У мене Муза юна.А з ким поведешся, таким останешся.
І що характерно, вона мені як скаже, всього одне слово, від якого вірші самі ллються.
Щастя Вам Мариночко, натхнення і отої неземної любові.
