Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
Будемо вірити, що там Вони разом і щасливі...
Земля їм пухом!
laura1 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Ніло за підтримку. Вже пройшло немало літ, як батьків немає, але іноді така туга находить. Напевно не тільки в мене а і у кожної людини, у якої були люблячі батьки.
laura1 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, пані Ніло. Доля моїх батьків не склалася. Моя мама покинула батька, коли мені було 10 років. Але її життя не склалося. А батько не одружився вдруге. Дуже її кохав. Вже вони в іншому світі. Може зустрілися?
Рада, що читаєте. 
і пісня солов"я 
