І знову з полону втікає весна...
І небо безхмарне синіє...
І схоже повітря, і схожа краса,
І схожа щороку є мрія...
І мовби все схоже, все було колись...
Та є лиш один з пережитків...
Тримає він верх і спускається вниз,
Корінням впиваючи літо...
Не кожному вдасться зірвати петлю,
Що з стелі тієї звисала...
А лиш одиницям годиться крилу
Надати сил... Сил тих є мало...
Гаражні співанки застою в імлі...
Минулого дух... Покоління...
Новій генерації - тисячі слів...
І жмут заборонених ліній...
29.02.16
як там не є,а останній катрен,просто таки блискучий...дух того часу...Цой,Висоцький і Окуджава...Тальков..скільки їх?Щось так мене вчепив цей вірш...
Systematic Age відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну не знаю, скільки їх є, але вони теж були проти того, що було до народження таких, як я... Як митці, вони разом з дисидентами звільнили нас від СРСР...