Напевно га́ряче бути Сонцем..
Пече у грудях нестримне серце!
Горить вогнем все, що стане ближче!
А жар пашіє все більше й більше...
Єдина мрія - мить прохолоди!
..Усі так хвалять за світлу вроду...
Не гляне в очі той "друг", що поряд -
"Так сліпить, боже!" - й відведе погляд.
Грайливі зайки - твоє проміння
об шибки вранці "Дзень!" (прямо з півдня),
а їм бундючні назустріч ли́ця -
весь жар відіб"ють знов темні скельця...
Й вогонь твій яро тебе спікає:
як не розділиш - нутро займає!
і, спопеливши об дотик мрію,
останню сушить твою надію...
......................................
Набубняві́ла дощем хмарина!
Взяла́ в обійми враз Сонце злива.
І веселково всміхнулось небо:
нарешті свіжість, спекотне, й в тебе!....
Кожне сонечко потребує хоча б тимчасового холодку! А то ж згоріти може! А щодо того, чи гАряче бути Сонцем, так у мене вже є конкретний досвід, Мар*янко:
Гарної вам недільки, сонячної 
Кожне сонечко потребує хоча б тимчасового холодку! А то ж згоріти може! 
