Отримав отакого листа...Прочитав і мало сам не розплакався від співчуття автору і плачу "босого серця" під акомпанемент моєї ридаючої гітари...
"При першому вечорі прослуховування "Плачу гітари", не писала, тільки плакала. Потім , мабуть, задовго зживалася з мелодією, бо ви отримали кілька варіантів. У Олени перші дві стрічки відрізняються від моїх по розміру... Прослухала пісню "Гітаро, плач". Ви все там переробили гарно. Та музика не давала спокою… А тепер не знаю, що з цим робити. Послухайте, вірніше проспівайте."
Прослухав, проспівав...І сів знову переробляти під перший варіант мелодії. Бо слова і у одної Оленки, і у другої надзвичайно гарні. І надзвичайно негарно, коли їх обійдуть увагою. І ще негарно, коли заставиш дівчину плакати, а сльози не висушиш... Тим більше напередодні жіночого свята...То ж може наша пісня заставить Оленку зрадіти і посміхнутися. З прийдешнім святом вас, дорогі жіночки!
Плач, моя гітаро.
Обійняв туман
За тендітний стан,
Мов хотів зцілити
Від душевних ран.
Тільки ми не пара,
Плач, моя гітаро.
Що тепер робити?
Та мовчить туман.
Приспів.
Тремтить струна,
Мов сльози на очах:
Прийшла весна,
Але вогонь зачах.
І б’ється біль
По струнах, ніби птах.
Любовний хміль
Розвіявсь на вітрах.
І рвалась пісня в чисте небо,
Тремтіла болем тьма.
Без тебе жити треба,
Лиш крил уже нема.
У косу літа
Сивину впліта.
Пам’ятаю досі
Я твої уста.
Та коли, мов кара,
Забринить гітара---
Моє серце босе
І без крил зліта.
Щось воно неправильно оцінки поставило. Бо я дала дві п'ятірки.
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буває...У мене теж кілька разів з пятірки на одиницю перескакувало, щось не те натиснув. Тепер кілька разів контролюю перед відправкою, бо його ж не виправиш...А рейтинг автору підпорчено...
Щось воно неправильно оцінки поставило. Бо я дала дві п'ятірки. 
