Сьогодні рівно місяць, як я кинула палити,
Й шукати перестала істину у димі сигарет.
І, як вино, твій поцілунок пити,
По краплі розкриваючи п'янкий букет.
Хто ж знав, що ти для мене, зірку не дістанеш?
Що ти для мене гори не звернеш?
Хто ж думати посмів, що ти мене загубиш?
Що ти любов, втоптавши в бруд, підеш?
А я ж так звикла дихати тобою,
Легенями фільтруючи обман,
Що й не помітила, як ти чужою плоттю
Впиватись став, й голубити чужий дівочий стан!
Все водночас для мене похитнулось,
І очі заступила слізна пелена,
Ну як ти міг? А в голові лише крутилось -
"Ти й зневажливо усміхнена, вдоволена Вона!"
Ось так скінчилося твоє кохання,
А я відмовитись від тебе не змогла.
Моя любов до тебе - згубна звичка,
Яка, на щастя, залишилася одна!
Дуже щиро, Таню, та з хорошим образним порівнянням шкідливих звичок. Відносно техніки віршування, то недоліків трохи є: проушений ритм вірша, наголоси у словах не витримані.Та, як на мене, у тебе все попереду.Працюй, читай, вчися і здобудеш вправність та техніку. Зичу щиро творчого зросту. З повагою Володимир
Тетяна Весняна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Володимире, дуже вдячна Вам за цей коментар і побажання!!!
Люблю критику, і знаю, що вона справедлива. Перечитуючи свої вірші, я бачу їхні недоліки, та, керуючись миттєвим поривом, ділюся із читачами, нічого не справляючи.
Надалі обіцяю не пасти задніх і розвивати свої вміння.
Неплохо
А что значат чуть выше желтая рожа, а возле нее фиолетовая с шляпой?
Тетяна Весняна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо!
Сама долго понять не могла.
"Черный человечек" - это зарегистрированный пользователь, "Желтый" - гость. А циферки рядышком - число посетителей, прочитавших стих (зарегистрированных и гостей соответственно).
