Воллес Стівенс Все менш і менш людський, о дух первісний
Якщо у домі має бути бог, то має
Щось говорити у кімнаті і на сходах,
Як зайчик сонячний хитати на долівці,
По стежці місячній йти привидом Платона
Чи Арістотеля скелетом. Хай гуляє
На стінах зорями. Він має жити тихо.
Він має залишатися німим, закритим,
Як усі інші: проявлятися як світло;
Як кольори, навіть нехай для нас найкращі;
Як форми, які нашими були і зникли.
Він - це людина, але він для нас чужинець,
Людина, що кузеном місяцю не стала.
Він є людиною, що вимагає мови
Від звірів, від не здатної озватись маси.
Якщо у домі має бути бог, хай буде
Такий, який не розуміє слів, нейтральне
Фарбоване ніщо, груда якоїсь маси,
Ми, як його частина, надто віддалились.
Less and Less Human, O Savage Spirit by Wallace Stevens
If there must be a god in the house, must be,
Saying things in the rooms and on the stairs,
Let him move as the sunlight moves on the floor,
Or moonlight, silently, as Plato's ghost
Or Aristotle's skeleton. Let him hang out
His stars on the wall. He must dwell quietly.
He must be incapable of speaking, closed,
As those are: as light, for all its motion, is;
As color, even the closest to us, is;
As shapes, although they portend us, are.
It is the human that is the alien,
The human that has no cousin in the moon.
It is the human that demands his speech
From beasts or from the incommunicable mass.
If there must be a god in the house, let him be one
That will not hear us when we speak, a coolness,
A vermilioned nothingness, any stick of the mass
Of which we are too distantly a part.
