Промінь сонця крізь цеглу біжить вглибину,
А в повітрі гіркий запах бою.
Дим кружляє й нагадує він сивину,
Ти впадаєш у прірву з журбою.
Безліч днів-близнюків, а жорстокіші ті,
Що народжує в муках майбутнє.
Тут пророків нема. Є лише певна мить.
Справжнє чудо, що в ній ще присутній.
Знов лунають знайомі тобі голоси,
Берці мнуть під собою уламки...
Хай минають як ніч нелегкі ці часи
І спокійними будуть всі ранки.
Слова - автора, музика - підтримка ШІ.
