Глорія
Не вірю я в диво, дихаю тільки тобою,
В закритих думками очах,
В прострелених грудях стрілою
Все лишу, як є, все лишу в словах…
Ти, наче, в чиємусь чужому романі,
Ти десь не зі мною, ти не земна,
Як осінню Глорія в зибкій туманні
Червоно- бузкові крила звела.
Скувала мій погляд далекий у небо,
Завмер я, примруживши очі у вир,
Прошу ж, не зникай лиш, не треба,
Не треба, по небу тебе щоб ловив.
