давайте станемо вино
в долонях теплих гріть
і їсти терпкий шоколад
сміятись мимохіть
очами блимати в пітьму
як на хресну ходу
і жартома годин із п’ять
чекати на біду…
не треба боятися грошей
радіють й без них бо живуть
голодні і ласі до вошей
нехай їх у інших крадуть
веселі й гучні можновладці
під вишнями з білих небес
роззяпивши довгі спідниці
над полем грайливим з чудес
піднімемо ж кухлі із бронзи
квадратні у колі близьких
що має трикутні кордони
і стежки між щілин вузьких
там сяють зневажливі кішки
страшної як правда краси
там змії та песиголовці
і їхні улесливі пси
кричущі плакати і гасла
мов цигани в чорних мішках
святі наче вміст контрабанди
й помади на синіх губах
бо все що приваблює в світі
усе що не має ціни
вражає коли додається
до кола у жорна війни
у хатинці біля броду
продають за шаг свободу
у будиночку де гать
чи війна , чи свято – сплять
а у хаті біля гаю
на життя у дурня грають
так наш хутір і живе
лає дзеркальце криве
скульптура
Хиросуке Ябе
