вигризаєш до шкаралущі
калинову та солов'їну,
цідиш сльози прозорі з гущі,
палиш зайвих нейронів сіно...
гострий місяць, намиста - зорі,
нависає бездонне море,
розчиняється в неозорих
ночі межах уява хвора...
обережно шепочеш свідку
що скінчається час сеансу,
по стежках у ніщо нізвідки
на стихаючих хвилях трансу...
по голках наче йдеш та лезах,
тінь втамована склала крила
механізму скриплять колеса,
запозичена чахне сила...
