Тарасове слово звучить так орлино,
Так правдиво , пророче , крилато!
Тож кріпися із ним , моя рідна Вкраїно,
Лиха й злигоднів в нас ще багато.
Твоя земля, поете, у руїнах,
Народ живе у злобі і розбраті,
Стояти більш не може на колінах,
У своїй рідній , наш Кобзарю, хаті.
"Чужі" й "свої" нас знову розпинають,
А крові вже пролито , батьку , море...
Що роблять з нами , мабуть , вже й не знають,
І чомусь совість в них не заговорить ?
Бо для життя скільки ж людині треба?...
Нині живе ... А завтра вже не має...
Земних маєтків не візьмеш до неба,
А ДОБРО ЗРОБИШ - ЛЮД ЗАПАМ"ЯТАЄ!
