П’ю воду зі струмочка я чисту і прозору,
бреду вперед полями, тримаючи опору
чудесну і надійну, із гілочки ліщини,
що на собі тримала гніздо м’яке пташине.
Так дні свої проводжу, засмагла й неслухняна,
навкруг травистий килим, тендітний і духмяний.
Їм ягідок суничних наливчаті краплини,
або шукаю грона пахучої малини.
Гарячим ароматом лугів дозрілих росних
просякнуте все тіло. Мої розкішні коси,
розпущені, лиш сонцем і запахом повиті,
в них запах сіна, м’яти, шавлії, цвіту в житі.
Я вільна і весела, красу і юність маю –
могла б такою бути богиня урожаю!
Безгрішна мов Діана
топчу я росні трави, родившись вранці рано!
Juana de Ibarbourou
Salvaje
Bebo el agua limpia y clara del arroyo
y vago por los campos teniendo por apoyo
un gajo de algarrobo liso, fuerte y pulido
que en sus ramas sostuvo la dulzura de un nido.
Así paso los días, morena y descuidada,
sobre la suave alfombra de la grama aromada.
Comiendo de la carne jugosa de las fresas
o en busca de fragantes racimos de frambuesas.
Mi cuerpo está impregnado del aroma ardoroso
de los pastos maduros. Mi cabello sombroso
esparce, al destrenzarlo, olor a sol y a heno,
a savia, a yerbabuena y a flores de centeno.
¡Soy libre, sana, alegre, juvenil y morena,
cual si fuera la diosa del trigo y de la avena!
¡Soy casta como Diana
y huelo a hierba clara nacida en la mañana!
