Я бачу крізь дороги і тумани
Ваш погляд дійсно щирий
і простий,
Тривогу материнську
і турботу,
Не описати в книзі не одній.
Сердечко б’ється поряд
з сином,
За тисчі кілометрів
в заметіль,
В дрібненький дощ,
і в зливу,
В подих вітру –
Несе завжди душі
його порив.
Не зафарбую думи
в чорний морок,
Лиш посмішка
хай буде на вустах.
Бо мати й я ,
Й мій син зросте
вже скоро...
Можливо хтось,
колись
Мене побереже...
Чиясь дитина збереже
мій спокій,
Чиясь дитина тихо
промовчить,
Відтак і я держу
свою тривогу,
В холодних пальцях
І німих.
