У голограмах дощових послань
читаю звіти днів осінніх ...
Те , що було́ , пролив із крапель шквал ...
Калюжі , наче плеса вічно-срібні ...
Перепливу човном по інший бік ...
І вервиця в руці - благословінь співмірна ...
Ми голограми часу творимо самі ,
звільняючись з-під хаосу правління ...
І в саркофагах монастирних веж
монахи сплять , посвячені у тишу ...
Колись до них за правдою прийде́ш ,
подіями пролившись в часу нішу .
16.10.2015р.
монахи сплять , посвячені у тишу ...
Колись до них за правдою прийде́ш.... Гарно мислите Мабуть, лише в спокої і в тиші можна по-справжньому зрозуміти свою сутність.
Іванюк Ірина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви заєте , - навпаки ! У круговороті життєвих випробувань !Дякую за візит!