Заплуталась, загубилась, заховалась...
В своїх думках, як в павутинні.
Як я могла тоді здаватись,
В полон, але та мить була безцінна!
Як я могла робити все необережно,
Бо я кохала так безмежно!
Я не могла чинить супротив,
А розум був, як завжди проти!
Чому я не змогла сказати: " Годі",
Коли була така нагода?
Я виправдовую себе, що сталося, то має бути,
А як повагу повернути?
Як приведу себе до тями?
Бо розум не керує почуттями!
